Пошук
Розширений пошук








Головна » ЗМІ про нас » Публікації




Як не залити бодягу в єврорезерви
версія для друку
2 червня 2016

"Як не залити бодягу в єврорезерви"

Галина ІЩЕНКО

сьогодні

Які мають бути їх обсяги? Чи допоможе Європа з їх створенням? Як здійснюватиметься фінансування, хто і в яких випадках може скористатися резервами? Як забезпечити їх якість? Ці та інші питання обговорювали днями представники Європейського енергетичного співтовариства (ЄЕС), Міжнародного енергетичного агентства, Агентства резервів нафти Словаччини з головою Держрезерву України та учасниками українського ринку.

Потрібно понад мільярд гривень

Для гарантування енергобезпеки Україна має створити аварійний запас нафти і нафтопродуктів обсягом 90 днів їх чистого імпорту, або 61 дня середньодобового внутрішнього споживання. За підрахунками ЄЕС, це близько 2,002 мільйона тонн еквівалента сирої нафти і понад 1 мільярд доларів (без урахування перебудови сховищ). Такі цифри озвучив представник секретаріату Енергетичного співтовариства Адріан Джасімі. При цьому він зауважив, що потужності складів Держрезерву дають змогу зберігати приблизно мільйон тонн нафтопродуктів. Ще один мільйон треба зберігати на ринку в приватних структурах або ж за кордоном на умовах тікетів (викуп права зберігати продукцію і відвантажувати її у певний час).

ЄЕС радить Україні створювати запас у співвідношенні 30% сирої нафти, або 580 тисяч тонн, і 70% — готових нафтопродуктів дизпального і бензину, що становить 460 і 930 тисяч тонн відповідно. Крім того, логічно було б додати до цих запасів авіапальне.

На сьогодні в Європі діють державна і змішана моделі фінансування і управління резервами. В основі останньої  — взаємодія уряду і учасників ринку. У ЄС більшість країн працює саме за змішаною моделлю. Вона найкраще підходить і Україні з огляду на бюджетні проблеми і можливість розподілу витрат між учасниками, які формують резерв, вважає Адріан Джасімі. Але це рішення має ухвалити уряд.

Уже у цьому році треба розробити законопроект «Про аварійний запас нафти і нафтопродуктів», підзаконні акти і план дій у разі надзвичайних ситуацій, щоб агентство запрацювало в Україні вже у 2017 році й почали формувати запаси, зауважив експерт.

За його словами, у 2017 році Україна має почати із запасу 30 днів і щороку збільшувати його з огляду обсягу 12 днів. Так, до 1 січня 2023 року можна досягнути необхідного 90-денного резерву.

Де брати гроші?

 «Пропонуємо створити в Україні незалежне агентство, яке управлятиме запасами нафти і взаємодіятиме з учасниками ринку, — наголосив Адріан Джасімі. — За змішаної моделі на нього можна покласти повноваження з придбання та продажу нафти і нафтопродуктів, укладення договорів з учасниками ринку та Держрезервом на їх зберігання, а також укладення опціонних контрактів на поставку товарів за запитом. Так, агентство не оперуватиме нафтобазами, а матиме контракти із представниками ринку і Держрезервом. При цьому засновником агентства має виступити уряд. Пропонуємо, щоб це агентство мало раду директорів, до якої увійдуть представники Міненерго, Мінекономіки, Мінфіну і Держрезерву, які визначатимуть стратегічні завдання та прийматимуть рішення».

Щодо джерел фінансування, то одним із них може стати введення додаткового збору з учасників ринку нафтопромисловості за кожен проданий літр бензину або дизпального (з 2017-го по 2023 рр.), кошти від яких мають надходити відразу на рахунок агентства з управління запасами нафтопродуктів.

«Пропонуємо ввести збір обсягом 0,4 гривні з кожного літра дизпального і бензину, проданого на українському ринку, і спрямовувати їх на нарощення запасів», — сказав Адріан Джасімі, додавши, що можливі й інші джерела фінансування. Зокрема перенаправлення частини акцизного збору від продажу нафтопродуктів у резервний фонд, залучення урядом країни банківських кредитів або проектного фінансування, а також емісія держоблігацій.

За словами фахівця з Агентства резервів нафти Словаччини Якуба Крістіна, країна-сусідка почала створювати нафтовий запас у 2004 році і вклалась у 5 років. У 2011-му зіткнулася з проблемою фінансування, адже збір з бензину для створення надзвичайного запасу йшов прямо у бюджет, і тамтешній мінфін розподіляв його на інші потреби. У 2013-му агентство домоглося відокремлення від бюджету, й у фінансуванні беруть участь 5 приватних і один державний оператор ринку. При цьому на 70% рішення залежить від держави, розповів він, порадивши Україні теж іти шляхом змішаної моделі фінансування.

Учасники ринку висловили готовність брати участь у створенні такого резерву. «Ми готові закрити значну частину українських запасів нафти і нафтопродуктів, але маємо розуміти умови. Крім того, все має відбуватися максимально прозоро. Лише тоді «Сокар» братиме у цьому участь. У нас немає достатньо потужностей для зберігання в Україні, але ми готові інвестувати у модернізацію потужностей Держрезерву. Думаю, Азербайджан теж готовий долучитись до формування запасів», — зауважив у коментарі «УК» в. о. директора ТОВ «Торговий дім Сокар Україна» Андрій Бичков.

Водночас він зазначив, що не надто розраховував би на так звані тікети, хоч на них можна заробляти. «Тікетів має бути не більш як 5—10%, бо це створює залежність від партнерів та інших країн, — переконаний він. — Держава — це не приватна компанія і не трейдер. Її мета — гарантувати безпеку, а не заробити. Їй треба обирати надійних партнерів і будувати прозору й дієву систему зберігання із щоквартальною перевіркою якості нафтопродуктів, як у ЄС». 

КОМПЕТЕНТНО 

«Можливо, частину сировини й пального  зберігатимемо за кордоном»

Вадим МОСІЙЧУК, голова Держрезерву:

— Аварійні запаси створюють для забезпечення ринку нафтою та нафтопродуктами у разі припинення їх поставок. Приміром, торік була ситуація, коли Росія забороняла неофіційними каналами поставки палива в Україну з білоруського НПЗ. Це штучне припинення підпадає під євродирективу. Якби в нас тоді були такі запаси, можна було їх видати на ринок.

Або нинішня ситуація у Франції із зупинкою єдиного НПЗ і нафтобаз через страйк робітників. Ситуацію рятує розмороження урядом Франції запасів і щоденна видача на ринок середньодобового обсягу внутрішнього споживання країною палива.

Європейці вже допомагають нам з реалізацією цього проекту. На енергопрограму передбачено 45 мільйонів євро. Перший транш — 5 мільйонів — у грудні надійшов в Україну і нині перебуває у Нацбанку. Робоча група вже працює. На наступний рік задекларовано надання 17,5 мільйона.

Щоб не допустити недобросовісних учасників до закладання палива у резерв, найближчі місяць-два презентуємо нові технічні умови. Вони відповідатимуть усім євростандартам і будуть погоджені насамперед з європейськими НПЗ. Це дасть змогу залучити надійних західних нафтотрейдерів — таких, як «Брітіш Петролеум», «Шелл», «Статойл», «Орлеан» тощо, які завозитимуть в Україну якісний бензин. Перші перемовини щодо цього вже відбулись під час візиту на Литовський НПЗ. Щоправда, знаючи ситуацію з бодягою в Україні, литовці побоюються, що після перетину кордону щось може статись із їхнім паливом у цистернах. Думаємо, як убезпечитися від зловживань.

Припускаю, що на першому етапі навіть доведеться зберігати 10% запасів за кордоном, аби нас не звинувачували, що зберігаємо неякісне паливо. У ЄС діє так званий механізм тікетів. Вони дешевші за зберігання. Тікет на рік коштує 0,5 євро на тонну, а зберігання — 3—4 євро. ЄЕС прогнозує, що якщо наші потужності відповідатимуть євронормам і будуть завантажені, європейці купуватимуть наші тікети з розміщенням на заході України. 

 
























  Розробник: Корпорація Софтлайн (Україна)
© Державне агентство резерву України